Смерть та сенс життя

Смерть і процес смерті

Народжуючись, перше, що робить дитина – вдихає, тобто набирає повітря в легені. І останнє, що ви зробите у своєму житті – це видих. Зараз ви видихаєте і, якщо вдиху не відбудеться, то ви помрете. Якщо вам це не зрозуміло, просто зробіть видих, закрийте ніс і не робіть наступного вдиху. Протягом декількох хвилин кожна клітина вашого тіла почне благати про життя. Життя і смерть відбуваються постійно. Вони існують разом, нерозривно, в кожному циклі дихання. Ці відносини виходять навіть за межі дихання. Дихання – лише актор другого плану. Справжнім процесом є життєва енергія або прана, яка контролює фізичне існування. Маючи певний контроль над праною, можна існувати за межами дихання протягом значної кількості часу.

Смерть – це фундаментальний аспект, тому що навіть через одну дрібницю, завтра вранці вас може вже не стати. Навіщо чекати до ранку? Одна маленька річ зараз, і вже наступної миті ваше життя може закінчитись. Якби ви були подібні до будь-якої іншої істоти, можливо, ви не змогли б думати про все це, але коли людина наділена людським інтелектом, як можна просто ігнорувати такий важливий аспект свого життя? Як ви можете цього уникати і жити далі, ніби збираєтесь бути тут вічно? Як проживши тут мільйони років, людство все ще не знає нічого про смерть? По правді, вони так само нічого не знають і про життя. Ми знаємо все про атрибути життя, але що ми знаємо про саме життя?

По суті, ця ситуація виникла через втрату уявлення про те, ким ви є у цьому Всесвіті. Якщо наша Сонячна система зникне завтра вранці, в усьому Космосі ніхто навіть не помітить цього. Настільки вона маленька, лише цяточка. У цій плямі Сонячної системи Планета Земля – ​​це мікро цяточка. А місто, в якому ви живете, є супермікро-цяткою. І в цій малесенькій цяточці ви велика людина! Це серйозна проблема. Як ви збагнете природу життя чи смерті, коли ви повністю втратили уявлення про те, ким ви є?

Запитання: Але Садхґуру, смерть мене так засмучує, навіть якщо це голуб на моєму балконі чи собака на шоссе. Чому я так почуваюся?

Садхґуру: Смертність є основою будь-якого страху. Якби ви не були смертними, у вас не було б страху, бо навіть якби вас розрізали на шматки, ви все одно не померли б. Але чого тут боятися? Смерть – це чудова річ. Вона ставить крапку у багатьох речах. Зараз, через нашу обмеженість, ми вважаємо смерть жахливою, але якби ми прожили тисячу років, то чекали б на смерть як на полегшення. Якщо ви будете жити занадто довго, люди будуть цікавитися, коли ви підете! Смерть – це величезне полегшення. Просто це не повинно відбуватися невчасно. Ми не хочемо помирати, коли ми все ще можемо творити, працювати та віддавати себе справі.

Смерть неминуча

Якщо ви хочете померти у певний час, вам потрібно робити садхану, аби мати змогу визначити, коли залишити цей світ. В іншому випадку, навіть коли ви побачите мертвого голуба, він нагадуватиме вам про власну смертність. Те, що летіло вчора, сьогодні мертве і сухе. Думки про власну смертність можуть бути страшними, тому що ви ототожнюєте себе не з тим, чим ви є насправді. Коли я кажу про ваше ототожнення, то маю на увазі тіло, яке ви носите, – це лише шматок землі. Ґрунт, який ви зібрали і зробили з нього своє тіло, а також ваша ідентифікація стали настільки міцними, що втрачати їх виглядає як щось жахливе.

Припустимо, у вас надмірна вага, і ми допомогли вам скинути десять кілограмів, ви б почувались жахливо і плакали з цього приводу? Безумовно, ні. Більшість людей в захваті, коли вони скидають десять кілограмів. А тепер припустимо, що ви скинули цілих п’ятдесят чи шістдесят кілограмів, в чому проблема? Якщо ви знаєте життя таким, як воно є, і ви не загубилися в зібраних накопиченнях інформації та переживань, втрата тіла – це не така вже й велика справа.

Тіла птахів, комах, собак та людей – це просто ґрунт, який повертається в землю. Це не якась велика драма, це природний процес. Ви повинні повернути та переробити те, що взяли. Ви можете надавати велике значення своєму народженню, життю та смерті, але, що стосується Матері-Землі, це просто переробка. Ви виходите із землі і повертаєтесь назад. Ви можете думати багато чого про себе, але ви повинні повернути те, що взяли. Це гарна звичка. Все, що ви взяли у когось, у якийсь момент має бути повернуте. Смерть – це гарна звичка, повірте мені.

Запитання: Але яке відношення має знання про смерть до того, як жити добре?

Садхґуру: Смерть є основою життя. Якщо ви не розумієте смерті, ви ніколи не пізнаєте життя, і не впораєтесь з життям, бо життя і смерть подібні до вдиху та видиху. Вони існують разом, нерозривно. Духовний процес починається лише тоді, коли ви зіштовхуєтеся зі смертю – чи то власною, чи зі смертю близької вам людини, без якої, ви думали, неможливо жити. Коли наближається смерть або коли вона трапляється, саме тоді у свідомості більшості людей виникає питання: «Про що це все? Що відбувається за межами цього?». Поки досвід життя здається настільки реальним, ви не можете повірити, що це все закінчиться просто так. Але коли смерть наблизиться, розум замислиться, що має бути щось більше. Скільки б розум не розмірковував, він насправді нічого не знає, оскільки функціонує лише на основі даних, які він вже зібрав. Розум не може тягатися зі смертю, бо не має достовірної інформації – лише чутки.

Ви чули плітки про те, що після смерті ви сидітимете у Бога на колінах. Якщо це так, то вам слід піти сьогодні. Якщо вам буде надана така привілегія, я не розумію, чому ви повинні її відкладати. Ви чули плітки про рай і пекло. Ви чули плітки про ангелів та про все інше, але жодної підтвердженої інформації немає. Не витрачайте свій час, намагаючись дізнатися, що відбувається після смерті, адже це поза сферою вашого розуму.

Усвідомлений процес смерті

Єдиний спосіб пізнати це – пізнати це через прагну, як ми це називаємо у індійських мовах. Іншими мовами ми б сказали «усвідомленність», але не сприймайте це слово у звичному розумінні. Якщо ви усвідомлені, у тому сенсі як це передбачає прагна, то ви маєте змогу пізнавати речі, не розмірковуючи про них, не отримуючи інформації. Якщо уважно спостерігати за життям навколо, то можна помітити багато речей, які відбуваються самі по собі. Насправді, якби вам довелося про це подумати, ви б навіть не знали, як дихати. Дихання просто відбувається. Це не ваш інтелект – це інтелект Творця. Якби така складна машина, як ваше тіло, залишилась у вашому управлінні, це була б катастрофа.

Багато речей відбувається без вашої допомоги, розуміння чи думок. Прагна знаходиться поза думками. Прагна – це саме джерело творіння. Якщо ви знайдете доступ до неї, то зможете переступити те, що, на наш погляд, є межею між життям і смертю. Насправді, межі немає – саме зараз ви і живете, і вмираєте одночасно. На соціальному рівні, в умовах обмеженого досвіду та сприйняття людей, хтось може бути тут сьогодні, а завтра його вже немає. Але з точки зору життя, з точки зору екзистенційного процесу, не існує такого поняття, як життя і смерть. Це все Ліла – божественна гра.

Божественна гра

Коли ми говоримо, що це все божественна гра, це не означає, що Божественність – це певна сила, яка грається з вашим життям. Ми називаємо це грою, бо все переплітається. Екзистенційно, ви не можете розділити дитинство, молодість, зрілий вік і старість – все це переплітається. Те, що ви називаєте індивідом, і те, що ви називаєте універсальним, не можна відокремити. Те, що ви називаєте атомом і те, що ви називаєте космосом, не можна розділити. У цьому сенсі це гра.

Але як тільки ви встановите межі між одним і іншим, гри вже не буде. Коли ви сидите тут, подих грає між вами та деревом. Ви не можете відокремити його в тому сенсі, що «я роблю подих і дерево робить подих», бо цей процес є цілісним. Те, що ви видихаєте, вдихає дерево, а те, що дерево видихає, вдихаєте ви. Те саме трапляється і в ваших оселях: «Я роблю свою справу – ти робиш свою справу». У той момент, коли ви спробуєте обмежити гру, життя вислизне з ваших рук.

Через бажання пізнати природу життя та смерті відбулось багато речей. Але ви не можете цього зрозуміти, проводячи експерименти або думаючи про це. Зрозуміти це можна лише досвідом. Щоразу, коли люди задають мені питання про смерть і те, що відбувається поза нею, я постійно нагадую їм, що найкраще дізнатись про це з власного досвіду. Я не раджу їм помирати. Я маю на увазі те, що ви повинні прожити Дживу, тобто життя всередині вас. Якщо ви відчуваєте лише тіло, то що б я не казав, ви прийдете до неправильних висновків. Якщо ваш досвід життя обмежений вашими психічними та фізичними структурами, ви не можете отримати доступ до цього виміру. Смерть і те, що за її межами, не є таємницею, яка ховається десь у раю чи пеклі – вона знаходиться тут, прямо зараз. Просто більшість людей ніколи не приділяли цьому достатньо уваги, тому що вони занадто зайняті іншими справами.

Їх кар’єра набагато важливіша за життя. Їх любовні стосунки набагато важливіші за життя. Дрібні проблеми, що виникають у них із кимось поруч, набагато важливіші за їхнє життя. Який одяг вони носять, набагато важливіше за їх життя. Це лише приклади. Оскільки у вас неправильні уявлення про життя, життя ухиляється від вас. Але насправді це не життя ухиляється – це ви ухиляєтесь від життя. Життя не намагається вас уникнути – ви намагаєтесь уникнути життя багатьма способами.

Гіркі, болісні життєві переживання ще ніколи не були викликані життям. Вони були спричинені лише вашою нездатністю керувати своїм розумом та своїм тілом. Життя ніколи не заподіювало вам болю та страждань. Це лише тіло і розум. Ви не знаєте, як керувати своїми психічною та фізичною структурами. Вам надані два чудові інструменти, але ви все псуєте. Весь біль і страждання походять від вас самих, а не від життя.

Прагна – це вимір сприйняття, який дає вам доступ до життя, природи життя та джерела життя. Це не різні речі – це просто різні імена, які ми приписуємо життю. Немає джерела і немає прояву – це одне й те саме. Не існує такого поняття, як життя і смерть. Це ані життя, ані смерть – лише гра всіх цих речей. Ви можете грати в цю гру і одного дня зупинити її. Життя розгортається і зупиняється, розгортається і зупиняється, але суть того, що є життя – це не певна діяльність, і не певна подія. Це явище, яке просто є. Це фон творіння. Це джерело творіння.

Запитання: У мене був інцидент близький до смертельного, коли за лічені секунди мене ледве не збив автомобіль, але я був врятований. За ці кілька секунд я пережив усе в надзвичайно повільному темпі та надзвичайно детально. Чому ці секунди були пережиті таким чином, і чи можу я свідомо пережити життя на такому рівні деталізації?

Садхґуру: Одного разу двоє старих людей сиділи в маленькому містечку в штаті Індіана, в місцевому барі. Вони сиділи за двома різними столами і пили. Потім один з них подивився на іншого і побачив родимку на його скроні. Він подивився на нього і у них зав’язалась розмова: 

– Джошуа?

– Так, а хто ти?

– Хіба ти не знаєш? Я – Марк. Ми були на війні разом.

– Боже мій! У Другій світовій війні ми були разом. З тих пір минуло п’ятдесят років!

Вони сіли за один стіл і почали пити, їсти та розмовляти. Вони були свідками сильного бомбардування, яке тривало близько сорока хвилин дії під час Другої світової війни в Європі. Сорок хвилин бомбардування. Вони розмовляли про ці сорок хвилин у такій яскравій формі протягом двох годин. Після того, як вони закінчили всі ці розмови, один запитав іншого: «Що ти робиш з тих пір?». Він відповів: «О, я просто був продавцем». Дві години вони обговорювали сорок хвилин війни з великим хвилюванням. Сорок років життя – «Я був просто продавцем». Це все, що сталося.

Підготовка до могили

На жаль, багато людей оживають лише тоді, коли ви погрожуєте їм смертю – чи то війна, чи автокатастрофа. Коли смертність стикається з вами на повну силу, саме тоді ви стаєте повністю живим – на жаль! Коли ви справді, щиро стикаєтесь зі своєю смертною природою, ви розумієте, що бути живим – це найголовніше.

Коли я спостерігаю за людьми, здається, що всі вони готуються до могили – яку позу, яку міміку вони повинні мати, якби вони лежали у своїй могилі. Вони не розуміють, що вони смертні. Вони думають, що будуть жити вічно, тож практикують смерть, коли вони ще живі. Але якщо ви погрозите їм смертю, вони оживуть. Чому, на вашу думку, Крішна вирішив викладати своє вчення на полі бою? Не в тиші ашраму, не в прекрасних джунглях Індії, не в гімалайській печері, а на зрадницькому полі бою – адже, не маючи загрози смерті, більшість людей не мають розуму дивитись на своє життя.

Я думаю, коли з’являться безпілотні автомобілі, багато людей усвідомлять це! Через деякий час, можливо, ви навчитесь спати за кермом, але спочатку ви не будете знати гальмує машина чи ні. Ви не будете знати, чи вчасно вона зупиниться, чи розіб’ється. Я думаю, що в перші кілька місяців після того, як безпілотні автомобілі стануть легальними, на планеті може з’явитись якесь розуміння! Ми повинні бути готовими до появи деякої кількості просвітлених людей.

Ожити для життя

Не чекайте автокатастрофи. Ви повинні знати, що можете померти прямо зараз. Я не бажаю цього вам. Я благословляю вас на довге життя. Але це можливо. Щодня багато людей помирає саме так. Сидячи, стоячи, лежачи – вони вмирають у різних позах.

Коли ви усвідомлюєте, що можете померти, раптом ви цінуєте життя, ставши для нього чутливим. Я постійно нагадую людям: у цьому житті ви не можете зазнати невдачі, усі йдуть. Ви ніколи не бачили когось, хто затримався б, бо він не жив належним чином. Всі покидають цей світ. Але більшість робить це, не знаючи нічого про те, що з ними відбувається.

Перед тією катастрофою, ви знали, що відбувається. В інший час ви не знаєте. Зараз ваша ментальна драма накладається на все навколо. Це означає, що ваш безглуздий розум затуляє собою чудове творіння, в якому ми живемо. Коли ваш розум відключається, коли ви не можете думати чи діяти через саму небезпеку ситуації, раптом стається так, що ви справді живете.

Йога, якій ми вас навчаємо, всі процеси, в які ми ініціювали вас, – це лише для того, щоб допомогти вам дистанціюватися від власної драми, для того щоб космічна драма увійшла у ваше сприйняття. Без цього, у вашому житті немає нічого змістовного.